Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 911/394/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В., суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А.за участю представників:позивачаТиторчук С.Ф. (дов. від 04.01.2016 р.)відповідачаХрапаль М.В. (дов. від 05.01.2016 р.) Родіна Т.М. (дов. від 07.01.2016 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 рокуу справі №911/394/16 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна"доФермерського господарства "Мрія"проспонукання до виконання умов договору

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства "Мрія" про спонукання до виконання умов договору, а саме зобов'язання відповідача затвердити звіт повіреного, складений до договору доручення № 21/03-1Д від 21.03.2011 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.03.2016 р. у даній справі (суддя Христенко О.О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Своє рішення місцевий господарський суд обґрунтував тим, що позивач не довів факт виконання умов договору доручення від 21.03.2011 р. №21/03-1Д та всіх дій, зазначених у звіті повіреного від 01.07.2012 р., а тому відсутні правові підстави зобов'язувати відповідача затверджувати зазначений звіт.

Також, місцевий господарський суд керувався обставинами, які були встановлені в рішенні господарського суду Київської області від 05.03.2015 р. у справі №911/5484/14, яке набрало законної сили.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 р. (колегія суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльова С.І., Шапран В.В.), рішення господарського суду Київської області від 30.03.2016 р. - залишено без змін, але з інших підстав.

Підставою для відмови у задоволенні позову став той факт, що на думку суду апеляційної інстанції обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення порушених прав позивача, і є нічим іншим ніж встановлення юридичного факту належного виконання позивачем умов договору.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві представник Фермерського господарства "Мрія" обґрунтовує свою позицію щодо даної касаційної скарги, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 17.08.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" (повірений) та Фермерським господарством "Мрія" (довіритель) було укладено договір доручення № 21/03-1Д.

Відповідно до умов п. 1.1 договору довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені довірителя вчинити комплекс необхідних правочинів для облаштування на належній довірителю земельній ділянці, зони зеленого туризму, а саме: пляжу із повним комплексом зручностей та комунікацій.

Пунктом 1.2 договору визначено, що повірений має забезпечити заходи необхідні для досягнення результату, в тому числі: розробку стилістики; розробку та затвердження проектної документації та бізнес-планів; отримання необхідних дозволів та погоджень; замовлення, закупівлю та/або виготовлення матеріалів, устаткування та інвентарю; залучення будівельних компаній або робітників; контроль за ходом робіт; фінансування робіт; прийняття виконаних робіт від контрагентів; введення об'єкту в експлуатацію, тощо.

Умовами п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору визначено, що повірений у 5-ти денний термін після досягнення результатів визначених у п. 1.1 договору, зобов'язаний подати довірителю письмовий звіт з додатком підтверджувальних документів як фінансового так й іншого характеру. Подання звіту не залежить від вимоги довірителя та надання йому інформації про хід виконання договору. Довіритель зобов'язаний прийняти звіт повіреного та затвердити його в термін 5 днів. За наявності заперечень за звітом довірителя повинен повідомити про них повіреного.

Розділом 5 договору "Розрахунки за договором" визначено, що ціна за договором складається із загальної вартості правочинів вчинених за участю повіреного на виконання договору та вартості послуг повіреного. Довіритель зобов'язаний відшкодувати повіреному всі витрати вчинені останнім. Довіритель зобов'язаний оплатити послуги повіреного в розмірі визначеному в додатковій угоді. Довіритель повинен сплатити повіреному суми, визначені п.п. 5.2, 5.3 договору, не пізніше п`яти днів з моменту затвердження звіту довірителем.

30.12.2011 р. між Фермерським господарством "Мрія" (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" (повірений) було укладено додаткову угоду №2 до договору доручення №21/03-1Д від 21.03.2011 р.

У пункті 2.2 вищевказаної угоди сторони визначили, що договір укладено строком до 31.12.2013 р.

З позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" вбачається, що ним, на виконання умов договору доручення від 21.03.2011 р. №21/3-1Д, були вчинені всі необхідні правочини для облаштування зони зеленого туризмі, а саме: пляжу із повним комплексом зручностей та комунікацій, на загальну суму 2 155 061, 82 грн.

На підставі вищевказаних дій, позивач направив на адресу відповідача звіт повіреного від 01.07.2012 р., який просив прийняти за затвердити.

Однак, відповідачем дії щодо затвердження звіту повіреного від 01.07.2012 р. вчинені не були, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" до суду з даним позовом.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального колегія суддів зауважує про наступне.

Так, стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли на підставі укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" (повірений) та Фермерським господарством "Мрія" (довіритель) договору доручення.

Відповідно до приписів статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (статті 1001 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Згідно приписів статті 1006 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Згідно до статті 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що повірений у 5 денний термін після досягнення результатів визначених у п. 1.1 договору зобов'язаний подати довірителю письмовий звіт з додатком підтверджувальних документів як фінансового, так і іншого характеру.

Як вже зазначалось вище, виконуючи умови договору, позивач на адресу відповідача направив звіт повіреного від 01.07.2012 р. до договору доручення № 21/03-1Д від 21.03.2011 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 8840 від 04.01.2013 р., описом вкладення у цінний лист з відміткою підприємства зв`язку від 04.01.2013 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Фермерським господарством "Мрія".

У вищевказаному звіті позивач зазначав про вчинення комплексу необхідних правочинів та забезпечення заходів необхідні для облаштування зони зеленого туризму, а саме: пляжу із повним комплексом зручностей та комунікацій, та вказував, що розмір понесених ним витрат становить 2 155 061,82 грн.

Звіт повіреного від 01.07.2012 р. був направлений позивачем відповідачу 04.01.2013 р.

Відповідно до п. 4.3 договору доручення, довіритель зобов'язаний прийняти звіт повіреного та затвердити його в термін 5 днів. За наявності заперечень за звітом довіритель повинен повідомити про них повіреного.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 21.02.2013 р. відповідач повідомив позивача про неможливість затвердження звіту повіреного у тому вигляді, у якому він був отриманий (роздруківка з принтеру, яка належним чином не завірена та не підписана) та просив надати належним чином засвідчені та підписані документи, які стосуються даного договору.

Також, в матеріалах справи містяться і копії: листів від 15.03.2013 р., від 17.06.2013 р. та від 12.12.2013 р.; копії телеграм від 09.04.2013 р. та 11.04.2013 р., в яких відповідач звертається до позивача з вимогою надати повну інформацію про хід виконання договору доручення від 21.03.2011 р. №21/03-1Д та надання всіх документів, які стосуються даного договору.

Разом з тим, вищезазначені звернення відповідача позивачем були залишені без відповіді та реагування.

Крім того, позивачем не надано і жодних доказів того, що ним передано всі виконані роботи за договором доручення відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що відсутні правові підстави зобов'язувати відповідача затверджувати звіт повіреного, адже ним не було доведено факт виконання умов договору доручення від 21.03.2011 р. №21/03-1Д та всіх дій, зазначених у спірному звіті.

Колегія суддів зауважує і про таке.

Так, згідно положень чинного законодавства, зацікавлена особи для захисту свого порушеного права може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту, який в першу чергу випливає із спеціального законодавства.

У відповідності до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Колегія суддів відзначає, що за загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу в потерпілої особі виникає право на застосування конкретного способу захист, який залежить від виду порушення.

Тобто обраний спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав позивача.

Правовідносини сторін у справі виникли на підставі укладення між ними договору доручення, за яким позивач зобов'язався вчинити від імені відповідача певні дії, а відповідач зобов'язався оплатити надані позивачем послуги (п.п. 1, 5 договору від 21.03.2011 р.).

При цьому, причиною звернення до суду з відповідним позовом, є намір позивача щодо стягнення з відповідача боргу за надані послуги на підставі спірного договору.

Водночас, слід зазначити, що позивач не позбавлений права пред'являти відповідні вимоги, посилаючись на факт виконання ним умов договору поруки, тому, встановити юридичний факт належного виконання має господарський суд за наслідком дослідження питання щодо повноти виконання умов договору та встановлення наявності або відсутності правових підстав для стягнення боргу.

У відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає оскаржувані судові рішення такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, та прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 р. у справі № 911/394/16 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді Т. Данилова

В. Корсак